X Title

RSS - що це?

RSS — це засіб, за допомогою якого можна легко й швидко довідатися про появу нової інформації на сайтах.

Чи є на сайті RSS?

Якщо Ви бачите на сайті маленький жовтогарячий значок з буквами XML або RSS, значить під ним є посилання на RSS-файл.

RSS був розроблений творцями новинних сайтів для зручності їх відвідувачів, сьогодні, підписавшись на декілька RSS-потоків одночасно, можна легко відслідковувати безліч новинних Інтернет-ресурсів, нових повідомлень на форумах і в Інтернет-щоденниках, статтях і фотографіях, також одержувати інформацію про результати соціологічних і маркетингових досліджень і багато чого іншого.

Сучасні браузери й поштові клієнти вміють працювати з RSS-потоками, серед них Safari, Maxthon, Mozilla Firefox, Mozilla Thunderbird, Opera, Microsoft Internet Explorer (починаючи з версії 7.0).

Мир на сході України настане завдяки:

Мінським домовленностям

Повній перемозі України в АТО

Домовленностями між Президентами України і Росії

Затягнеться довгострокова війна

Інша думка

Проекти Прес-служба Фото/відео
21 вересн¤ 2020 5:04
21.10.2010

Іншої долі він не хотів би. Нарис до дня народження Георгія Крючкова

20 жовтня - день народження відомого політичного, державного й партійного діяча України Георгія Корнійовича Крючкова. Йому виповнився 81 рік. Щодня, щороку його життя - яскравий зразок беззавітного служіння трудовому народу й улюбленій Батьківщині. Цю дуже мудру й надзвичайно працьовиту, скромну й чуйну людину люблять і поважають друзі та соратники, до його виваженої й авторитетної думки прислухаються політичні противники.

Народився Георгій Корнійович у селі Гусарка Куйбишевського району Запорізької області у простій українській сім'ї. Після закінчення в 1951 році з відзнакою Харківського юридичного інституту (нині - Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого) він 5 років працював старшим консультантом, потім заступником начальника Управління Міністерства юстиції УРСР у Запорізькій області. Молодого й грамотного юриста, який подавав великі надії, відразу ж помітили, пропонували роботу в республіканських правоохоронних органах. У 1955 році Георгія Крючкова обрали секретарем, а невдовзі другим секретарем Запорізького обкому ЛКСМУ. Напевно, немає в цьому краї населеного пункту, де він не побував би, у кожну комсомольську організацію приносив частку своєї неспокійної душі. Йому доводилося вести такі важливі питання, як направлення добровольців на ударні комсомольські будови, освоєння цілинних і перелогових земель, участь молоді в науково-технічному прогресі, вирішувати багато інших невідкладних справ. Із 1960 року Георгій Корнійович усього себе віддає ленінській партії. Він працював у Запорізькому обкомі Компартії України керівником лекторської групи, заступником завідуючого відділом пропаганди й агітації, завідуючим відділом партійних органів і одночасно редагував журнал "Блокнот агитатора". Оволодіваючи непростою майстерністю партійного керівництва, він вміло аналізував ситуацію, до будь-якого питання підходив із принципових позицій. У 1966 році Георгія Корнійовича переводять на роботу в Центральний Комітет Компартії України. Три роки працює помічником секретаря ЦК КПУ. Потім його затверджують першим заступником завідуючого відділом організаційно- партійної роботи, а ще через три роки - завідуючим. На останній посаді він пропрацював понад 13 років, і це солідний строк. Хто працював в апараті, знає, що це таке. Головним у роботі Георгія Корнійовича стало непорушне правило: не судити про людей, яких не знаєш, не оцінювати події і речі, у яких не розбираєшся, поки сам не зрозумієш їх суті. А коли за щось взявся, то треба вникати в усі великі й малі деталі, бути готовим відповісти на всі можливі запитання й нести безпосередню відповідальність за всі наслідки. В.К.Врублевський, помічник Першого секретаря ЦК Компартії України, писав у своїх спогадах: "Г.К.Крючков за рівнем своєї підготовки та ділової кваліфікації перевершував багатьох секретарів ЦК". На прохання ЦК КПРС 18 листопада 1985 року за підписом Першого секретаря ЦК Компартії України В.В.Щербицького була підготовлена характеристика, у якій, зокрема, відзначалося: "Тов. Крючков Г.К. має високу політичну культуру, різнобічно освічений, ерудований, ініціативний працівник. Об'єктивний і принциповий до себе та підлеглих. Глибоко володіє питаннями партійного будівництва. Йому властиві зібраність і цілеспрямованість, відчуття нового, вміння аналізувати й критично оцінювати стан справ, доводити почате до кінця. Має заслужений авторитет серед партійного активу республіки. Член ЦК Компартії України, депутат Верховної Ради Української РСР..." Фактично, цей документ підводив підсумкову риску під багаторічною роботою Георгія Корнійовича Крючкова в республіканській партійній організації - передовому й бойовому загоні КПРС. Наприкінці листопада 1985 року його затверджують заступником завідуючого Відділом організаційно-партійної роботи ЦК КПРС. Це було дуже престижне призначення, адже в столицю відбирали кращих із кращих, найбільш підготовлених, здібних і перспективних працівників. Так сталося, що це чергове кар'єрне переведення Георгія Корнійовича в Москву збіглося із трагічним рубежем у житті Комуністичної партії й Радянської держави - початком горезвісної горбачовської "перебудови". Заступник завідуючого Відділом ЦК КПРС Георгій Корнійович Крючков був одним із найактивніших учасників агітаційно-роз'яснювальної та організаторської роботи. Його зустрічі з комуністами та трудящими дозволяли вловлювати й глибше сприймати настрої в партії та суспільстві, бачити реакцію людей на чергові рішення й дії Центрального Комітету та Радянського уряду, гостріше відчувати болючі проблеми й виклики часу, які наростали під час так званої перебудови. Відбувалися ці багатолюдні зустрічі зазвичай у збудженій, нерідко в настороженій і навіть недоброзичливій атмосфері, тривали по кілька годин, а потім ще довго продовжувалися у фойє й у коридорах, на вулицях та площах. І тільки залізна витримка, спокійна реакція, чітка логіка й зрозуміла аргументація доповідача Крючкова Г.К. "переламували" ситуацію в потрібному напрямку. Після таких палких дискусій та інших масових заходів він повертався додому як вичавлений лимон, але із твердою рішучістю бійця знову й знову "іти в бій". У такій складній ситуації, абсолютно несподівано для Крючкова, в жовтні 1988 року йому надійшла пропозиція дати згоду на обрання першим секретарем Одеського обкому Компартії України. З одного боку, у кадровому рості це було серйозне просування до більш самостійної діяльності. А з другого, як нам тепер здається, усе робилося, напевно, тільки для того, щоб "сплавити" його з Москви якнайдалі на периферію. Отже, у житті комуніста Крючкова знову стався ще один, мабуть, найкрутіший поворот - 4 листопада 1988 року пленум Одеського обкому Компартії України обрав його своїм першим секретарем. Він став "першою особою" однієї із найбільших у республіці майже 180-тисячної обласної партійної організації, на якого цілком і повністю лягала висока відповідальність за стан справ у регіоні. Адже хоч яке принципове питання обговорювалося б, хоч які пропозиції вносилися б, перед прийняттям рішення всі чекали, що скаже керівник. Чи треба говорити, якою була ціна кожного його слова, кожного його кроку. І він зазвичай завжди знаходив правильний вихід із будь-якої, іноді найскладнішої життєвої ситуації. Зрозуміло, товариш Крючков знав, на що йшов. Він прийшов на посаду першого секретаря обкому в той час, коли позиції Компартії в суспільстві вже були серйозно розхитані. Однак, спираючись на підтримку колег, які повірили в нього, він прагнув чесно виконувати обов'язок комуніста. Невід'ємною рисою його стилю було регулярне відвідування первинних організацій, трудових колективів, ознайомлення зі станом справ на місцях, щоденне спілкування із простими людьми. Для постійного й системного вивчення конкретних потреб і настроїв жителів обласного центру він став на паралельний облік у первинній партійній організації виробничого об'єднання "Завод кранового машинобудування імені Січневого повстання". У дні прийому громадян першому секретарю обкому партії доводилося вислуховувати до ста й більше відвідувачів. Можна собі уявити, яких це вимагало сил, нервів і витримки. Адже люди йшли в обком як в останню інстанцію, вони вірили й сподівалися, що зможуть, нарешті, розв'язати наболілі проблеми з житлом і роботою, добитися правди й справедливості. Георгій Корнійович всіх уважно вислуховував, у межах своїх повноважень приймав рішення, за необхідності давав відповідні доручення, суворо керуючись законом. На жаль, далеко не завжди людям можна було допомогти, навіть якщо їхні вимоги були справедливими. Треба сказати, що обласна партійна організація мала сильний кадровий потенціал, значний досвід успішного розв'язання народногосподарських завдань. У той же час Георгій Корнійович бачив, що в практичній роботі обкому, партійних організацій часто бракувало широти й масштабності, конкретності в підході до розв'язання важливих проблем економіки, розвитку соціальної сфери, виховної роботи, гостроти й самокритичності в оцінці стану справ, принциповості в реагуванні на недоліки, активної боротьби з порушеннями й зловживаннями, організованою злочинністю й корупцією. Не вистачало також вміння втягнути людей у продуктивну роботу, правильно розставити сили й за необхідності по-діловому спитати за результати. Це перший секретар обкому відверто обговорював з партійним активом. Серйозним випробуванням на вістрі політичної боротьби стали для Георгія Корнійовича Крючкова вибори народних депутатів СРСР, котрі відбулися в березні 1989 року. Фактично це була чи не перша в історії Радянської держави кампанія, у якій виборцям доводилося робити реальний вибір із кількох кандидатур, тобто на альтернативній основі. До цієї виборчої кампанії Георгій Корнійович пропрацював в Одеській області менше півроку, але проти нього як головного ініціатора й організатора відсічі ворожим соціалізму силам направлялася гострота їхніх атак. На мітингах антирадянські елементи вимагали негайної відставки Крючкова, обвинувачували його в тому, що він веде "оскаженілу боротьбу проти РУХу та інших націонал-демократичних рухів". Слід сказати, що більшість одеситів не велися на дешеву демагогію, не вірили брехливим і образливим випадам. На зустрічах кандидата в народні депутати Крючкова Г.К. з трудовими колективами робітники та колгоспники висловлювали йому цілковиту довіру й підтримку, вимагали закликати до порядку горланів та наклепників. І навіть у цій складній ситуації за кандидатуру першого секретаря обкому проголосували абсолютна більшість виборців округу. У виступах народного депутата Георгія Корнійовича Крючкова на З'їзді народних депутатів СРСР проявлявся його високий професіоналізм, об'єктивна й безкомпромісна партійна лінія. Йому довелося побувати у складі парламентських делегацій у Киргизії, Узбекистані, Литві та в інших "гарячих точках", де на ґрунті міжнаціональних, мовних та релігійних стосунків назрівав шалений сепаратизм, інші дуже небезпечні кризові явища, які сповна проявилися під час розпаду СРСР. А тим часом робота в Одеській області в пам'яті Георгія Корнійовича злилася ніби в один нескінченний конвеєр, наповнений безліччю великих і малих справ. В обстановці, коли в країні все розвалювалося, перший секретар обкому партії Крючков прагнув робити все можливе й неможливе для того, щоб енергійними заходами зберегти стабільність, утримати в руках ситуацію, пом'якшувати удари, яких завдавали по життєвому рівню людей стрімке зростання цін, все нові й нові, штучно створювані дефіцити й черги, які викликали серйозне невдоволення населення. У серпні 1990 року його затверджують радником Голови Ради Міністрів УРСР, а ще через півроку - радником Центрального Комітету Компартії України. Після контрреволюційного перевороту й антиконституційної заборони в серпні 1991 року діяльності Комуністичної партії України, у якому особливо "відзначилися" колишній секретар ЦК КПУ Леонід Кравчук і деякі інші політичні перевертні, Георгій Крючков не розгубився, не занепав духом. Разом зі своїми однодумцями він фактично підпільно, в ситуації оскаженілого антикомуністичного психозу й істеричного "полювання на відьом", під загрозою можливого арешту боровся за відновлення діяльності партії. У роки незалежності України Георгія Корнійовича Крючкова обирали народним депутатом Верховної Ради третього й четвертого скликань. В обох скликаннях він був головою парламентського Комітету з питань національної безпеки й оборони. При цьому враховувалося, що в період роботи першим секретарем обкому партії він був членом Військової ради Одеського військового округу. Під його керівництвом було в основному забезпечене прийняття законодавчих актів у сфері безпеки й оборони відповідно до прийнятої Конституції України й виданий українською, російською та англійською мовами фундаментальний збірник "Правові засади військового будівництва та військово-цивільних відносин". Кожен пам'ятає його схвильовані виступи й заяви з парламентської трибуни, виважені депутатські звернення до офіційних посадових осіб, його зустрічі з іноземними дипломатами, прес-конференції для зарубіжних та вітчизняних журналістів, гострі публіцистичні статті й інтерв'ю в засобах масової інформації. Знаходячись нині на заслуженій пенсії, Георгій Корнійович Крючков також продовжує багато й плідно працювати - є членом Центрального Комітету Компартії України, виконавчим секретарем громадсько-політичного об'єднання "Український форум", членом Української Ради миру, членом редколегій деяких періодичних видань. Вся ця робота здійснюється на громадських засадах. Часто виступає на різних конференціях, симпозіумах, круглих столах. І зараз кореспонденти наполегливо "ловлять" його, бо він завжди може дохідливо прокоментувати будь-яку подію. Комуністи України по праву вважають Георгія Корнійовича Крючкова одним із ідеологів своєї партії. Він автор книг: "Главное звено организаторской работы", "Всегда оставаясь самим собой. Позиция коммуниста", "Больных вопросов не обходить", "Трудные уроки. Размышления бывшего партийного работника", "В гуще событий", "Не замалчивая слабостей свого движения", "Не догма, а руководство для действия. Марксизм-ленинизм и актуальные проблемы современности", "Похищение Украины. Вступление в НАТО угрожает нашей независимости", "Украинское общество: бремя проблем", "Что происходит с нашей страной? Взгляд с высоты опыта" і багатьох інших. У них він із революційних, класових позицій досліджує динамічні процеси й тенденції, які відбуваються в суспільно-політичному й соціально- економічному житті України, захищає демократію й законні права та інтереси трудящих, категорично виступає проти входження нашої країни в НАТО, співробітництва із СОТ, МВФ та іншими міжнародними фінансовими інституціями, закликає до вступу України в Єдиний економічний простір Російської Федерації, Білорусі та Казахстану, у Митний союз цих країн, активно бореться з українським націонал-екстремізмом як формою неофашизму. Визнанням заслуг Крючкова Г.К. перед Батьківщиною та трудовим народом України є нагородження його орденами Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", орденом Ярослава Мудрого, Почесною грамотою Верховної Ради України та іншими високими державними нагородами. Він - лауреат премій Центрального Комітету Компартії України імені В.І.Леніна та імені Ярослава Галана. У ці жовтневі дні на адресу Георгія Корнійовича Крючкова якого колеги й друзі з повагою й любов'ю називають патріархом української політики, надходять палкі привітання із днем народження. Люди бажають йому міцного здоров'я й довгих років щасливого життя, висловлюють щиру впевненість у тому, що його величезний людський досвід, філософський оптимізм, дуже глибокі знання партійної й державної діяльності ще послужать справі трудового народу. Зрозуміло, велике й змістовне життя істинного політика Георгія Корнійовича Крючкова сповнене корінними інтересами народу й важливими історичними подіями. Він упевнений: якби можна було прожити життя знову - іншої долі він не хотів би. Народ України може пишатися таким своїм сином! Версія для друку