X Title

RSS - що це?

RSS — це засіб, за допомогою якого можна легко й швидко довідатися про появу нової інформації на сайтах.

Чи є на сайті RSS?

Якщо Ви бачите на сайті маленький жовтогарячий значок з буквами XML або RSS, значить під ним є посилання на RSS-файл.

RSS був розроблений творцями новинних сайтів для зручності їх відвідувачів, сьогодні, підписавшись на декілька RSS-потоків одночасно, можна легко відслідковувати безліч новинних Інтернет-ресурсів, нових повідомлень на форумах і в Інтернет-щоденниках, статтях і фотографіях, також одержувати інформацію про результати соціологічних і маркетингових досліджень і багато чого іншого.

Сучасні браузери й поштові клієнти вміють працювати з RSS-потоками, серед них Safari, Maxthon, Mozilla Firefox, Mozilla Thunderbird, Opera, Microsoft Internet Explorer (починаючи з версії 7.0).

Мир на сході України настане завдяки:

Мінським домовленностям

Повній перемозі України в АТО

Домовленностями між Президентами України і Росії

Затягнеться довгострокова війна

Інша думка

Проекти Прес-служба Фото/відео
28 травн¤ 2020 4:52
07.02.2008

Відбулося відкрите експертне засідання «Українського форуму» «Вступ до СОТ: виклики для України»

7 лютого 2008 року відбулося відкрите експертне засідання «Українського форуму» «Вступ до СОТ: виклики для України», в якому взяли участь провідні експерти з питань економічного та соціального розвитку, а також представники ділових ЗМІ. На засіданні обговорювалися економічні, фінансові, соціально-політичні ризики, з якими зіткнеться Україна при входженні до Світової організації торгівлі, та можливі способи їх нейтралізації. Дайджест виступів.

Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Не треба говорити, що Україна вступила в СОТ, і та чи інша галузь від цього щось втратить. Це політично привабливо, але економічно абсолютно не коректно. На політико-економічні можливості слід дивитися набагато ширше.

Є дві тези, котрі, на мій погляд є дуже важливими: треба уважно прочитати угоду СОТ, протокол робочої групи, і тоді можна побачити, що на 90 відсотків йдеться про зміну регуляторної політики. Україна, на жаль, не демонструє особливої креативності в поліпшенні регуляторного середовища. В цьому сенсі нам треба ще багато працювати.

І друге. Я дуже боюсь, що СОТ буде обговорюватися в неправильних напрямках. Скажімо, ми не можемо йти в СОТ тому, що ми неконкурентноспроможні, бо наша продукція не відповідає певним стандартам. Але тоді виникає питання: чому українські споживачі повинні вживати продукцію невідповідної якості?

Боюся, що зараз відбудеться посилення лобістських настроїв, типу «допоможіть нам». Але що значить допомогти? Дати субсидії? Знову за рахунок бюджету. У кого ж тоді забирати, щоб вам давати субсидії, аби ви стали конкуретноспроможними?

І останнє. Мені дуже подобається документ, розроблений “Українським форумом” – “Національна стратегія розвитку”, і подобається в одному простому аспекті: конкурентноспроможність починається вдома, а не в СОТ або на якихось світових ринках. Це повинно стати орієнтиром для нашої політики.

Питання контрабанди, подвійного оподаткування та багато інших питань за своїми економічним ефектом, на мій погляд, значно важливіші і негативні, ніж міфологічні та навіть реальні загрози від вступу України в СОТ. Але, звичайно, є над чим працювати. Головне – побудувати діалог між державою і підприємствами. Якщо тут все вдасться, у нас буде абсолютно інше мислення: не «що нам дасть СОТ» (українським прислів’ям кажучи: подайте – не минайте), а «як ми зможемо скористатися інструментами, які дає нам СОТ, для підвищення власної конкурентоспроможності».

Тамара Осташко, Інститут економіки та прогнозування НАНУ

Я би хотіла зупинитися на темі сільського господарства, адже кажуть, що саме воно найбільше постраждає від вступу до СОТ. Але сільське господарство дуже неоднорідний сектор, ми маємо серед виробників як транснаціональні корпорації, так і дрібні, селянські, фермерські господарства. Звичайно ж, одні учасники аграрного ринку виграють, інші - програють.

Ризики для сільського господарства, в першу чергу, полягають в розмірах державної підтримки. За останніми повідомленнями, дозволена сума підтримки склади 3,04 мільярди гривень. У 2007-му році на це було виділено 5,8 мільярдів гривень. Проте Україна зможе маневрувати, використовуючи інші шляхи підтримки - це 5 % від вартості внутрішнього сільськогосподарського виробництва. Якщо порахувати по цінах, то це дозволить підтримувати, наприклад, виробництво зерна в сумі 140 гривень на гектар.

Інший чинник ризику – зниження рівня імпортного мита, середнє мито складе 10,66%. Ми вже пережили одне зниження імпортного мита в липні 2006 року, тоді імпорт зріс на 26%. Десь на цьому рівні відбудеться зростання і тепер. Тобто торговельне сальдо погіршиться ще більше.

Великий вплив матимуть обмеження в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі. Україна пішла на такі поступки – не застосовувати нові експертні мита. Це означає, що біопаливна промисловість опинилася під загрозою стати сировинним придатком ЄС.

З іншого боку, наші товаровиробники можуть використати скасування обмеження експорту продукції собі на користь. Це дуже важливо, адже свого часу уряд вдавався до адміністративного тиску для стримування цін на продукцію. Взагалі ж, сприятлива кон’юктура світових ринків для сільського господарства здатна дати використати всі можливості, що їх надає СОТ.

Валентин Симоненко, голова Рахункової палати України, заступник голови «Українського форуму»

ВТО – это интеграция в мировую экономику. Это положительный шаг, имеющий много плюсов и минусов. Десятки стран вступают в ВТО, но кроме беды это ничего не приносит их экономикам. Как же ликвидировать эти риски. На этот и другие опросы, наверное, должно было ответить правительство, но, сколько ни читай программу «Украинский прорыв», там никаких мер, никаких шагов, ни малейшего упоминания о последствиях вступления в ВТО.

Я убежден, у нас в стране нет такого специалиста, который прочитал бы все документы по ВТО и мог сделать целостный анализ. Но ясно одно – нужно изменить целый ряд законов.

Наш внутренний рынок, и до того открытый, теперь станет полностью доступным для импорта, не имея никакой защиты. Говорят, что мы выйдем на свободный рынок, и это будет помогать нашим производителям. Да, некоторым будет, но не тем, кто в этом особенно остро нуждается: легкая промышленность, вся обрабатывающая промышленность, продукция сельского хозяйства, машиностроение. У нас сегодня потери по нарушениям демпингового законодательства составляют до 2 млрд. долларов США в год. Но теряют те отрасли, которым есть что терять. Если мы вернемся к сельскому хозяйству, то оно уже в деградирующем состоянии. 10 лет назад в ВВП было 15 процентов производства сельскохозяйственной продукции. Сегодня – максимум 7. Сельского населения 10 лет назад было 44%, сейчас с трудом набирается 30. В 15% сел на протяжении пяти лет не родилось ни одного ребенка! Дотации сельскому хозяйству составляют более 10 млрд., отдачи – никакой.

Чтобы от вступления в ВТО получить хоть какие-то выгоды, нужно коренным образом поменять аграрную политику. Например, без принятия земельного кадастра и закона о рынке земли, мы по-прежнему не сможем включать в стоимость готовой продукции цену земли, а значит, заведомо проиграем. Но есть ли хоть слово об этом в программе действий правительства? Нет ни слова!

Однако главное даже не принятие законов. Принять-то мы сможем. Но, боюсь, что будут проблемы, как с Евро-2012: общегосударственные решения вроде бы приняты, а как их выполнять – никто не знает. Может, от вступления в ВТО мы и получим какие-то плюсы, но то, что получим минусы – это 100 процентов, если будем только обсуждать, вместо того, чтобы действовать.

Володимир Сіденко, член-кореспондент НАНУ, Інститут економіки і прогнозування НАНУ

Сьогодні в СОТ 152 країни світу, більшість з яких відносяться до країн, що розвиваються, а також багато тих країн, які відносяться ООН до найбідніших. Тобто вступ до СОТ – це зовсім не те саме, що приєднання до ЄС. СОТ має абсолютно інші завдання.

Аналіз 30 країн, які набули членства в СОТ з 1995-го року, показує, що ті країни, які мали менший рівень імпортного тарифу, зростали у 2000-2004 роках більш високими темпами, ніж ті країни, що мали вищий рівень імпортного тарифу. Всі 30 країн. Різниця не велика, але вона є.

Плюси: регулятивна система країни стане більш передбачуваною, оскільки відтепер не зможе довільно змінюватись, адже ми маємо міжнародні зобов’язання. Тобто створюються позитивні умови для інвесторів.

Плюс для експортерів: не буде квотування імпорту, наприклад, в ЄС. Не буде процедур антидемпінгових розслідувань, або спеціальних захисних заходів, які практикували окремі країни. Також плюс - доступ до багатостороннього врегулювання торговельних конфліктів.

Але позитивні наслідки не настануть автоматично, на другий день після прийняття України до СОТ. Для того, щоб їх отримати, потрібні певні передумови: кадрові, інформаційні, організаційні, дипломатичні. Останнє – велика проблема, адже наш бізнес за кордоном не має дипломатичного захисту.

Негативні наслідки. СОТ – це не благо. Всередині організації існує великий конфлікт між більш та менш розвиненими країнами, оскільки останніх не влаштують певні механізми, що діють в СОТ. Ці механізми будуть негативно впливати і на України.

Важлива проблема – захист інтелектуальної власності. Україна виховує спеціалістів, вони отримують у нас знання, а потім їдуть за кордон, і ми не маємо права, згідно з умовами СОТ, отримувати якусь компенсацію.

І ще одне. Правила СОТ в їх нинішньому вигляді не обмежують права найбільш розвинених країн субсидувати сільське господарство на рівні 350 млрд. доларів на рік, а це зашкоджує іншим країнам, оскільки вони цього робити не можуть. У нас також немає цих коштів.

Україна взяла на себе зобов’язання за форматом СОТ+. Що це означає? Згаданий формат створює певну асиметрію щодо доступу на ринки не на користь українських компаній. Через СОТ+ виникають додаткові зобов’язання так званих імплементаційних витрат. Серед позитивів слід відзначити те, що деякі наші зобов’язання розтягненні у часі і не потребують негайного застосування. Тобто в нас є час на адаптацію.

Леонід Козаченко, Президент Української аграрної конфедерації

Членство в СОТ надає плюси тим галузям, які є експортно орієнтованими.

Якщо ж говорити про сільське господарство, то ми тільки на чверть реалізовуємо свій потенціал. Дехто може сказати, що певні промислові підприємства працюють взагалі на 10%, але тут є суттєва відмінність. Там старе обладнання, а в сільському господарстві у нас одні з найкращих у світі кліматичні умови та ґрунти, але все, це просто не використовується повною мірою. Це тому, що немає належної політики.

Головний плюс від СОТ полягає в лібералізації економічної політики. В останні роки ми найбільше страждали від ручного управління аграрним сектором, і з кожним днем ця проблема тільки загострювалася. Два роки як заморожений експорт з України, у підсумку ми маємо на 2 з половиною млрд. дол.. надлишків сільськогосподарської продукції, яка не потрібна на внутрішньому ринку. Але ми її не експортуємо, щоб у такий спосіб стримувати інфляцію. Боротися з цим неможливо, а от членство в СОТ такі речі забороняє.

Я наведу такий приклад. В травні минулого року ми викидали в море тисячі тон зерна, і коли постраждалі суб’єкти господарювання звернулися до Зернової асоціації, щоб та подала в суд, суддя, котрий прийняв до провадження цю справ, у наступного дню був просто звільнений з роботи.  Призначили нового суддю, але перше засідання суду з травня було перенесене на 17 грудня. Подібних прикладів може бути безліч, коли діють всупереч законам бізнесу. При СОТ їх стане менше.

Щодо стосунків з Росією, то у нас дійсно є проблеми. Росія вилучила з безмитної торгівлі цілу низку товарів, і зараз можна поставити умови Росії повернутися до цього питання. Я вважаю, що такий шанс буде використаний, і в якійсь мірі це допоможе.

Кажуть, що Україна стає сировинним придатком . Це правда, особливо в стосунках з ЄС. Цікавий приклад: ми виробляємо сировину для біоенергетики. Євросоюз за останні 5 років 4 рази підвищував ввізне мито на олію, особливо на ріпак та етанол, з якого виробляють біопаливо. В минулому році після підвищення світових цін на зерно ЄС підняв ввізне мито в односторонньому порядку на етанол з 11 центів за літр до 19, в той же час для Бразилії ціни залишилися старі. Ми не поставили в умовах вступу до СОТ питання про не підвищення цін на готову продукцію або ж взагалі скасування мита на неї. Вони ж демонстративно піднімають ціни й тим унеможливлюють поставки готового біопалива, тобто пропонують нам поставляти їм сировину і купувати у них потім готову продукцію. Представники ЄС кажуть, що це проблема нашої дипломатії, нашої влади.

Сергій Гриневецький, народний депутат України від Блоку Литвина, член Ради «Українського форуму»

Я не можу погодитись з тим, що у нас не було ґрунтовних стратегій, взяти хоча б 1994 рік - “Шляхом радикальних економічних реформ”. Це одна з програм, яка була виконана. А от в Стратегії економічного розвитку “Європейська інтеграція – 2004-2015 рік”, в розділі “Євроатлантична інтеграція” чітко визначено, що вступ до СОТ і НАТО – це локомотиви європейської інтеграції. Це документ, який був прийнятий на засіданні Уряду і Президії Національної академії наук 12 березня 2004 року.

Ще одна теза: мені здається, що державі врешті-решт треба дати відповідь, що таке “тінь в економіці і що її створює. На мою думку, це контрабанда, неповернення ПДВ, неплатежі в бюджет і виплата зарплати в конверті. Останнє питання має вийти на перший рівень. У нас відсутня цінова політика: 3 місяці тому селітра коштувала 900 гривень, сьогодні купують за 2500 тисячі. Яскравий приклад.

(Далі – депутатське звернення, про недоцільність скасування Декрету Кабінету міністрів про Стандартизацію і Сертифікацію).

Виктор Пантелеенко, заместитель Министра экономики

В первую очередь, вступление в ВТО – это вызов нам, людям, считающим себя специалистами, вызов нашему опыту и нашим знаниям. В основном тем людям, которые работают в среднем звене топ-менеджмента.

Как влиять на эти процессы? Главная цель определена «Украинским форумом», это – построение гражданского общества. Если посмотреть на состояние бизнес-асоциаций, которые должны четко реагировать на различные регуляторные изменения, то окажется, что к вступлению в ВТО они не готовы. Наш бизнес не созрел для того, чтобы в отношениях между ним и правительством была прослойка, цивилизованно представляющая его интересы. Есть определенные организации, но они не практически не участвуют в формировании отечественного законодательства. Стратегию должны формировать сами участники рынка.

Вся наша металлургия была ориентирована на ОПК, и после развала СССР она вдруг оказалась в выигрышном положении, хотя должно было бы быть наоборот. Почему? Потому что там раньше всех поняли, что нужно решать проблемы, которые ставит рыночная экономика – проводить сертификацию и стандартизацию продукции по международным стандартам. Это и позволило нам проникнуть на мировые рынки и закрепиться на них. Поэтому сейчас металлургия – наиболее подготовленная к ВТО отрасль. То же самое делала и химическая промышленность. Мы прошли множество антидемпинговых разбирательств, мы знаем, как отстаивать свои интересы, а значит, адаптированы к условиям ВТО. Опыт, знания людей, их квалификация – это спасение для нас при вхождении в ВТО.

В текущем году, по прогнозам, спрос на металлопродукцию снижаться не будет, цена на металл увеличится от 80 до 100 долларов в зависимости от вида продукции. Это позитивный факт.

Главная проблема в Украине состоит в том, что на формирование цен на продукцию влияют не собственники, а естественные государственные монополии.

Есть ли у металлургии дополнительный резерв? Есть, если использовать вторичные энергетические ресурсы, у нас есть такая возможность и есть желание. Это наше наибольшее преимущество.

Татьяна Ефименко, доктор эконом. наук, член «Украинского форума»

Мы уже настолько глубоко проникли в международное разделение труда, стали настолько экспортной страной, что ставить вопрос о необходимости вхождения в ВТО нецелесообразно.

Главная проблема состоит в том, что мы практически пакетами принимали необходимые для вступления в ВТО законы и непропорционально медленно, в недостаточном количестве работали над защитой внутреннего производителя. Эта разница в скорости и привела к имеющимся противоречиям. Первоочередная задача сегодня – разработка правильных сценариев адаптации к ВТО и принятие соответствующих нормативно-правовых мер.

Алексей Блинов, старший научный сотрудник Института изучения России

Перечислю краткосрочные вызовы, которые стоят перед Украиной в связи со вступлением в ВТО. Во-первых, то перспектива членства Украины в рабочей группе по подготовке вступления в ВТО России. Украинские политики уже озвучивают в этой связи неправомерно завышенные требования, например, отказ от экспортных пошлин на нефть. Нужно искать золотую середину – чрезмерные требования только ухудшат имидж Украины на международной арене и еще больше испортят отношения с Россией.

Во-вторых, правительство пока не готово слушать бизнес. Свои интересы смог пролоббировать только крупный украинский бизнес. А остальные? В Турции, например, бизнес-сообщество выступало полноправным участником переговоров по ВТО.

В-третьих, государственная машина в Украине должна быть настроена на защиту национальных интересов, и в этом смысле быть активным субъектом. Иначе «партнеры» из ЕС нас просто придавят, причем – формально не нарушая никаких правил ВТО.

 

 

 

 

 

Версія для друку